За інформацією: Суспільне Чернігів.
Меморіальна табличка з іменем Володимира Сребродольського у «Дубовому гаї імені Симона Петлюри», який висадила бригада, де він воював та Володимир Сребродольський у полоні. 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри/скрин з відео російських пропагандистських ЗМІ
У російському полоні він казав, що не хоче повертатися до України, бо змусять знову йти воювати. Згодом чоловік помер, а коли його останки повернули додому — у рідному селі на Чернігівщині відмовилися ховати. Йдеться про 55-річного Володимира Сребродольського з Карпилівки. Чоловік воював у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри, в якій Суспільному розповіли про бійця.
"Зауважень та доган щодо поведінки чи бойових наказів не отримував"
Володимира Сребродольського мобілізували 14 червня 2024 року. У війську мав посаду такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення батальйону. Про це Суспільному розповіла начальниця відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади Катерина Мирончук.
"Це складна, фізично важка, виснажлива і водночас украй важлива праця для забезпечення спроможності підрозділу. Він належним чином виконував поставлені перед ним завдання. Зауважень та доган як щодо поведінки, так і щодо виконання бойових наказів не отримував".
6 листопада 2024 року чоловік, виконуючи бойове завдання, зник безвісти. Через три місяці військова частина отримала відповідь про перебування Сребродольського у російському полоні.
"Я за б***ь незрозуміло яку владу не хочу помирати"
Згодом росіяни опублікували відео з полону, в якому чоловік казав, що не хоче повертатися до України, бо змусять знову йти воювати. Про те, що офіцери постійно просили кошти на бензин, помпи та інші потреби.
"Я за б***ь незрозуміло яку владу не хочу помирати. Я хочу пару років, спокійненько десь, тихо пожити — це не Україна. Я не хочу туди повертатися, тому що мені скажуть: «О, хлопче, молодчинка, з’явився, на тобі автомат»".
У командувані 152-ї окремої єгерської бригади вважають, що чоловік міг таке озвучувати через фізичний і психологічний тиск.
"У таких умовах військовополонені можуть бути змушені надавати будь-які пояснення, коментарі чи відеосвідчення, зокрема, такі, що не відповідають їхній реальній позиції, переконанням або фактичним обставинам. Такі дії здійснюються під примусом, під загрозою подальшого фізичного насильства, катувань тощо. Основною метою таких дій з боку полонених є збереження власного життя та уникнення подальших знущань", — каже Катерина Мирончук.
Як повідомляє медіа "Слідствоінфо", військовий медик Микола Шустров, який перебував зі Сребродольським в одній колонії в окупованому Торезі (2016-го місто перейменували на Чистякове) на Донеччині, розповів, що бійця перед смертю жорстоко били.
"Йому було дуже боляче. Ми просили викликати лікарів, але нам казали чекати на ранок. «Швидку» викликали тільки зранку. Його забрали до лікарні, там він і помер".
Як повідомляє начальниця відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади Катерина Мирончук, тіло репатріювали у лютому 2025 року. За рік, у лютому 2026 року, до військової частини надійшла постанова від слідчого Нацполіції Харківщини, що, за результами ДНК-експертизи, тіло належить Сребродольському.
Відмовлялися ховати у рідному селі на Чернігівщині
Після репатріації тіло Володимира Сребродольського відмовилися ховати у рідному селі Карпилівка. Нібито через оприлюднене росіянами відео з полону.
Суспільне намагалося отримати коментарі у старости села Ігоря Бринзи, голови Срібнянської громади Олени Панченко, заступниці голови громади Ніни Бондаренко. Проте відповіді не отримали.
Суспільному місцевий житель, який не захотів називати своє ім’я, розповів, що у чоловіка немає нікого з родичів, які б могли відстоювати його права. Щодо поховання бійця, то він був не проти. Втім, вважає, що використовувати почесті, як для інших військових, не потрібно. Також він сказав, що деякі люди у громаді виступили проти будь-якого поховання Сребродольського у рідному селі через те, що чоловік не приятелював з односельцями, зокрема, через зловживання алкоголем.
"Бригада робитиме все, аби відстояти честь нашого бійця, подобається він комусь чи ні"
У бригаді повідомили, що чоловік поводився гідно і не здався у полон добровільно. Про це свідчать обставини, в яких він тоді опинився. Подробиць з міркувань безпеки озвучувати не можна.
"Він може комусь подобатися в громаді, комусь ні. Люди різні за характером, вдачею та світосприйняттям. Він не здався добровільно в полон. Не злякався. Не підставив побратимів. І жоден не має морального права давати оціночні судження, спираючись лише на особисте ставлення чи суб’єктивну думку в громаді. Особливо, коли йдеться про людину, яка виконувала свій обов’язок у надзвичайно складних обставинах. Бригада робитиме все, аби відстояти честь нашого бійця, подобається він комусь чи ні", — додала начальниця відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади Катерина Мирончук.
Поховання та вшанування
Після розголосу, у травні 2026 року, Володимира Сребродольського поховали у Прилуках на Чернігівщині.
Цього ж місяця на Полтавщині 152-а бригада висадила дерева, щоб вшанувати загиблих військових, які служили у їхній бригаді. Зокрема, й на честь Сребродольського.
Дубовий гай на Полтавщині, який висадила 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри, аби вшанувати пам’ять своїх побратимів. 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри
Дубовий гай на Полтавщині, який висадила 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри, аби вшанувати пам’ять своїх побратимів. 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри
Табличка з ім’ям Володимира Сребродольського у дубовому гаю на Полтавщині, який висадила 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри, аби вшанувати пам’ять своїх побратимів. 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри"Під час висадки «Дубового гаю імені Симона Петлюри», ідеологія якого полягає у вшануванні пам’яті кожного загиблого військовослужбовця, побратими висадили дуб на честь Володимира Сребродольського, як і на честь кожного воїна, який ішов у бій під шевроном 152-ї окремої єгерської бригади та віддав життя за Україну", — зазначила Катерина Мирончук.
Читати ще
Читати ще
Загинув 26 лютого 2022-го та був похований на окупованій території. Історія льотчика й Героя України Андрія Антиховича
