За інформацією: Суспільне Чернігів.
Юлія Сірик-Одосовська та її родина. Суспільне Чернігів
За її словами, в той момент вона не розуміла, що саме сталося.
«Швидку ж ми виклакали, а вона довго їхала — дорога погана. Годину чекали. Коли приїхали, теж боялися що-небудь вколоти, бо не знали, що в мене, можливо, серце. А я кажу: «Та серце не може». А вона каже: «Ні, у вас може бути і серце». І повезли на Ніжин».
З Ніжинської міської лікарні Юлію направили до Чернігівської обласної. Там встановили діагноз — аневризма аорти. Жінка розповідає, що наступного дня їй зробили операцію. На допомогу приїжджали фахівці з Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова.
«Я пам’ятаю, як я прокинулася в реанімації, в мене ШВЛ. Дихати мені важко. Таке відчуття було, що задихалася. Прокинулась, але ж нога ж боліла по-страшному, бо нозі ж нічого не робили. Я говорити ж не можу. Руки прив’язані, я їм вже цією здоровою ногою б’ю, що болить у мене», — каже Юлія.
Юлія Сірик-Одосовська. Суспільне Чернігів
Юлія розповідає, що, крім того, в її лівій нозі виявили тромби. Тому 10 травня лікарі зробили ще одну операцію, видаляли відмерлі тканини та відновлювали кровопостачання. Каже: перший тиждень після операцій був найважчим.
«Зараз я то жалкую, що так робила — я просила, щоб мене відключили від апаратів, бо мені було дуже боляче, дуже. Ну це тоді. Потім, коли мені вже ШВЛ вийняли, то ось тоді вже зрозуміла, що треба боротися. Коли ШВЛ зняли, то дихати вже сама я не змогла. Я лежала під киснем дуже довго, під маскою. Бо одна легеня праворуч не розкрилась. Стояла трубка, яка рідину відкачувала».
Юлія каже: пережити ці найтяжчі моменти допомогли чоловік та четверо дітей.
«Бо я ж місяць була в реанімації, то він же їздив цілий місяць до мене. Думала про них постійно. Тим паче про Макара (найменший син, — ред.), таке відчуття в мене було, що наче кинула його. Він же ж ще на грудному вигодовуванні був. А так заради них тільки, думала тільки про них. Вони оце як прийдуть, у мене стільки радості. І плачу, і намагаюся не плакати при них, щоб вони не бачили. Але як тільки побачила все — для мене сама більша радість була».
Юлія Сірик-Одосовська вчиться ходити на протезі. Суспільне Чернігів
29 липня Юлію виписали з лікарні. Поки здебільшого будинком вона пересувається на кріслі колісному. Тимчасовий протез використовує кілька годин на день та готується пройти реабілітацію у Ніжині. Також вже замовили постійний протез, каже жінка.
«Потрібно обов’язково ж вчитися ходити на ньому, як би там не було. Хтось, можливо, думає, взяв, одягнув і пішов. Ні, ти ніколи в житті на ньому не підеш. Це дуже велике навантаження на культю. Тим паче, коли в тебе ще рани не повністю зажили. Це хоть трошки Макара можу там підняти на себе. Взагалі ж не піднімала. В руках не було сил. Все буде. Повернемось обов’язково».
Юлія пригадує, що довго не було сил та бажання вести блог, але 1 вересня вирішила повернутися.
«Ми і знімали, у мене є якісь певні нарізки за цей період, за цей місяць, але я не хотіла тоді виставляти. Не було в мене бажання. Потім якось 1 вересня, думаю, так, пора. І мені всі дзвонять: «Чого ти не виставляєш?» Кажу: «Я не можу ще налаштуватися»».
Юлія Сірик-Одосовська готує. Суспільне Чернігів
В печі готувати поки що важко, тому Юлія готує на газовій плитці. Наразі ж, каже, головне — контролювати здоров’я.
«Ми були в Чернігові, в мене знову підозра. Мені знову призначили КТ. У мене тут трішки знову тромби десь побачили на УЗД, у дузі аорти. Але будемо сподіватися, що все буде добре. І лікар же каже: «Не переживайте, всяке може бути. Можливо, це десь тінь падає. В мене нема так, щоб я лягла і там думала про погане. Ну, нема коли. Можливо, якби в мене не було дітей. Так, можливо, хтось ліг і падає духом. Мені немає коли навіть подумати про те. Ну і підтримка ж у мене — діти, чоловік».
Читати ще
Читати ще
«Піч принесла мені популярність»: багатодітна мати з Чернігівщини готує за родинними рецептами та знімає про це блог
