Почувши звістку про повномасштабне вторгнення ворожих військ, Андрій без сумнівів та вагань прийшов до військкомату і поповнив ряди Захисників-добровольців, аби зі зброєю у руках обороняти свою землю від російських загарбників.
“Народився я у місті Рівне. Тато викладав в університеті, мати працювала на оборонному заводі. В юнацькі роки я мав пацифічний характер, тож, здобувши військову освіту на військовій кафедрі Рівненського державного технічного університету, принципово відмовився від спеціальності військового”, – розповідає Андрій.
На Чернігівщину Захисник потрапив після закінчення університету, де опанував спеціальність інженера-землевпорядника. Тут дослужився до начальника Борзнянського районного відділу земельних ресурсів, пізніше очолив Борзнянську райдержадміністрацію, був заступником голови Борзнянської райради та заступником голови Височанської громади.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: По обіді в районі Сеньківки зафіксували шість “приходів”
Андрій зізнається, ще з 2014-го усвідомлював, що треба бути готовим до великої війни, тому переступив через юнацькі переконання і почав працювати над собою фізично й морально.
“Я неодноразово проходив військові збори на Гончарівському навчальному полігоні у взводі розвідки територіальної оборони Чернігівської області. Був там на посаді командира відділення. Також їздив на Донбас з волонтерською метою, постійно цікавився ситуацією на сході та оборонною стратегією Чернігівщини”.
Боєць розповідає, що з огляду на геополітичну ситуацію навколо України передбачав вторгнення ворога, але був впевнений, що широкомасштабної війни все таки не трапиться.
“Коли в країні оголосили правовий режим воєнного стану, я насамперед спланував, як захистити свою родину – у мене є кохана дружина та троє дітей. Коли переконався, що можу їх залишити, то не чекаючи повістки самостійно прибув до місцевого територіального центру комплектування. Рідні моє рішення одностайно підтримали – вони розуміли, що я не зможу вчинити інакше. Їх підтримка завжди надихала та надавала сил”, – ділиться Андрій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Полон, катування і підрив на міні: пекло війни воїна «Вікінга» (Відео)
Досвід роботи у цивільному житті неодноразово допомагав Андрію у різних аспектах військового, адже у 2012 році окрім першої вищої освіти він отримав і другу – звання магістра державного управління в Чернігівському державному технологічному університеті.
“Я двадцять років був на керівних посадах, плюс в нагоді стали і знання картографії, геодезії та місцевості Чернігівщини. Але найбільший багаж військової майстерності я все ж таки здобув саме на військових зборах територіальної оборони”.
Андрій згадує, що найскладнішим за всі ці дні була евакуація мирних мешканців Чернігівщини під постійними обстрілами. Після того, як ворог зруйнував мости обласного центру, Захисники організували переправу і рятували людей та їхніх домашніх тварин човнами через Десну.
“Найменшому з евакуйованих було чотири, найстаршій – 99 років. Усього безпосередньо з Чернігова за моєї участі евакуювали орієнтовно з 80 людей. Крім того, ми під постійними обстрілами організовували доставку лікарських засобів та найнеобхідніших речей для тих мешканців, які опинилися в окупації. Нелегко було і під час проведення переговорів з ворогом – командиром танкового батальйону сил РФ. Але в результаті нам вдалося взяти в полон двох росіян і чотири танки, що відтепер на озброєнні наших Збройних Сил”, – продовжує оборонець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніжинець Сергій Бурковський офіційно – Герой України
Сьогодні Андрій найбільше мріє про нашу перемогу та спокійне життя в мирній Україні. Хоча запевняє, що планів на майбутнє не будує, але все ж таки зізнається, що після нашої перемоги обов’язково влаштує для себе та родини туристичну подорож Європою.
“Адже ми, українці – частина Європейської спільноти. І я пишаюсь своєю країною та народом!”
–
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
