Книжки Олени Печорної користуються популярністю як серед чернігівських читачів, так і далеко за межами нашої області. Здебільшого вона пише про одвічні почуття та людські долі. Але нині для багатьох творчих людей актуальною стала воєнна тематика. Чи так це і для Олени Печорної?
Наша відома землячка пережила найтяжчий для нашої області час у рідному селищі поблизу Чернігова. Каже, що нікуди не виїжджала, була в себе вдома, а рідний населений пункт був в окупації.
«Дякувати Богу, лінія фронту в нас тут не проходила, бої не велися. Дякуємо всім святим, що вберегли. Але постраждалі в нашому населеному пункті є, як і пошкоджені будинки, які зараз відбудовують. Щодо школи питання стоїть, вона дуже постраждала, а це моє робоче місце. Нині я не бачу, яким буде вересень, тобто початок навчального року, поки ця картинка не складається», – у коментарі для ЧЕline зазначила Олена Печорна.
За словами письменниці, жахлива війна навчає кожного з нас просто жити тут і тепер, та насолоджуватися кожною секундою, дощиком за вікном, квітами на клумбі… Бо зациклюючись тільки на жахах війни і стрічці новин, не помічаємо життя довкола і не проживаємо кожну безцінну мить.
«Відчуваю, що нині головне – просто жити, відчувати, лишитися цілісною, просто відновити внутрішні ресурси. Порівняно з іншими населеними пунктами, як Киїнка, Количівка, Іванівка, наше селище не сильно постраждало. Хоча різне бачили і спостерігали. Може, колись якесь відображення це і знайде в майбутніх творах.
Було багато непростого, але було й хороше. Мабуть, це дивно звучить, але я навіть дуже вдячна цій ситуації. Бо за мирних обставин я прожила б довге житті і не побачила б у собі і близьких мені людях багатьох речей. Дуже багато оголеної правди з’явилося. І ще вдячність у тому сенсі, за цей час багато молитов було. Так ревно я ще ніколи не молилася. Мені здається, що згоріло якоїсь негативної карми ого-го скільки. Мабуть, просто треба пройти цей досвід. Імовірно, наші душі прийшли по нього, і треба шукати щось таке, за що можна сказати «спасибі». У будь-якому випадку ця ситуація для нашого розвитку. Трансформації завжди не дуже комфортні», – вважає письменниця.
.
За її словами, наразі творчо не дуже працюється, оскільки сконцентрована на відновленні внутрішнього «Я». Але водночас зазначає, що людині потрібно хоч іноді бачити напрямок, у якому треба рухатися, що за нинішніх обставин дуже складно.
«Якщо і творчість зараз, то про те, як привести себе до ладу. Сама аналізую, що створюю для себе якісь затишні речі, бо зовнішній світ лякає. І нехай цей комфорт малесенький, але буде. І якщо й беруся писати, то чомусь взагалі дитячі теми обираються. Можливо, це спосіб самозберегтися», – розповідає Олена Печорна.
Як уже зазначалося, письменниця допускає, що в майбутніх творах з’явиться військова тематика, але спеціально війну не описуватиме.
«Отакого бажання, щоб сісти записувати та працювати суто над воєнною тематикою, немає. Навпаки після пережитого сказала, що про війну не писатиму. Писатиму про людей. Але, можливо, як частина долі може з’явитися і воєнна парадигма. Але суто про саму війну я відмовляюся писати. Втім, люди живуть у мирний час, воєнний і післявоєнний…», – пояснює письменниця.
Як воно складеться в творчості, покаже час…
Нині ж усі чекають на радісну звістку про нашу Перемогу і мир в Україні.
Спілкувалась Ірина Осташко
–
