За інформацією: Суспільне Чернігів.
Директорка Чернігівського навчально-реабілітаційного центру №2 Регіна Гусак. Суспільне Чернігів
Богдан із багатодітної сім’ї, мав п’ятьох братів і сестер.
«Я знаю, що він опікувався своїми молодшими сестрами і братами. Також домашніми тваринами, він завжди намагався якусь копійчину заробити, принести щось додому. Це його така активна була життєва позиція», — розповіла Гусак.
Брат Богдана — Іван — пригадує, як вони проводили час і разом намагалися долучитися до війська.
«І як брати були, і як друзі, завжди разом, завжди відпочивали, активний спосіб життя вели: і на велосипедах їздили містом і за місто їздили. Він любив займатися спортом, працював у міському саду з конями. Він дуже любив тварин».
Брат загиблого Богдана Барбаша Іван. Суспільне Чернігів
Мати Людмила Барбаш також згадувала, як гуляла з сином у центрі міста.
«Завжди говорив: «Мамо, поїхали на площу». А взимку їздили кататися на санчатах».
Після закінчення навчально-реабілітаційного центру №2, Богдан навчався у Чернігівському ліцеї залізничного транспорту на професію «Маляр, штукатур, облицювальник-плиточник». Закінчив навчання у 2022 році.
«Та повномасштабну війну ми зустріли у Києві. Богдан запропонував мені піти до ТрО, але нам там відмовили, тож ми займались волонтерством, робили плити для військових на блокпосту. Потім вирішили піти до чернігівського військомату», — розповів Богдан Барбаш.
Богдан Барабаш З особистого архіву родини Барбаш
Регіна Гусак зі своїм вихованцем Богданом Барбашем З особистого архіву Регіни Гусак
Богдан Барабаш (другий справа) на одному із заходів у Чернігівському навчально-реабілітаційному центрі №2 З особистого архіву Регіни Гусак
Богдан Барабаш З особистого архіву родини Барбаш
«Мамо, хто тебе буде захищати?»
«Він сам захотів піти служити. Я йому говорила: «Богдане, може, не треба? Може, ти будеш удома, зі мною?» Він каже: «Ну, мамо, хто тебе буде захищати?»», — каже Людмила Барбаш про рішення сина долучитися до війська.
Богдан Барбаш, розповідає Людмила, мав з дитинства хворобу та відстрочку від служби. Хлопець з дитинства стояв на обліку у психіатра. Його мати каже: лікарі ставили йому діагноз — затримка психічного розвитку. Також у нього був пролапс мітрального клапана серця.
«Йому психіатр не давав дозволу йти служити. Взагалі. І він же ж усе місто «підняв на вуха» і казав: «Я все одно доб’юся, що піду служити»».
Мати загиблого Богдана Барбаша Людмила Барбаш. Суспільне Чернігів
Зі слів Людмили, її два сини пішли до військомату нишком.
«Богдан уже в першу чергу пішов, але він не офіційно служив, а потім йому сказали офіційно. Йому ж дозволу ніхто не давав».
Першим контракт підписав брат. Богдан же зміг долучитися до армії пізніше — 2023-го.
«Богдан поїхав до Чернігова, його тут не прийняли, сказали, що він стоїть на обліку у психіатра і це не можливо. Він поїхав до Луганської області і там підписав контракт, тільки там його змогли прийняти і він зміг піти служити», — розповів Іван Барбаш.
«Потім почалися активні бойові дії, і, звичайно, що така активна особистіть, такі його волонтерські здібності, не давали спокійно сидіти. Хоча він мав інвалідність на той момент, він міг не долучатися до ЗСУ, але він долучився добровольцем і навіть, як волонтер, не був прикріплений до жодної військової частини, але уже допомагав хлопцям в окопах. Потім він свідомо зняв інвалідність, пішов на перекомісію. Сказав, що я хочу служити, і пішов уже служити на найнебезпечніший напрямок України, захищати цілісність і суверенітет нашої держави», — розповідає Регіна Гусак.
Загинув на Донеччині
Служив Богдан у 426-му окремому стрілецькому батальйоні, який був сформований у Покровську Донецької області. У вересні 2025 року цей батальйон переформували у 2-й батальйон 109-ї окремої бригади територіальної оборони.
«Він брав участь на Кліщіївському напрямку. Він загинув дуже героїчно. Він витягував побратима, який зазнав поранення, і їм не пощастило. Був мінометний обстріл і було пряме влучання в їхньому радіусі. Я б не зміг так зробити, як він», — сказав брат Іван.
Богдан Барабаш з автоматом З особистого архіву родини Барбаш
Богдан Барабаш у війську З особистого архіву родини Барбаш
Богдан Барабаш у війську З особистого архіву родини Барбаш
Богдан Барабаш у війську З особистого архіву родини Барбаш
Загинув Богдан Барбаш 25 червня 2023-го. 3 липня того ж року його відспівали у Катеринському соборі. Поховали на кладовищі «Яцево».
«На похованні був весь наш навчальний заклад, всі наші учні, педагоги, тому що це просто для нас велика трагедія — втрата нашого найкращого учня. Нехай на мене не ображаються інші випускники, учні, вихованці нашого закладу, але Богдан, він найкращий. Найактивніший, найталановитіший, найрозумніший. Нам дуже важко зараз без нього, і мені до сих пір. Коли я проходжу повз пам’ятну дошку, мені не віриться, що Богдана більше немає», — розповідає Регіна Гусак.
Читати ще
Читати ще
У Чернігові попрощалися з двома бійцями ЗСУ, які загинули під час виконання бойових завдань
Напередодні загибелі, пригадує Гусак, Богдан із мамою приходили до їхнього закладу.
«Ми їм ще готували сухпаї на війну. Він ще придбав авто, і десь через два тижні ми уже отрмали таку сумну звістку. Прибіг хлопчик, його друг, теж випускник нашого навчального закладу. Прямо прибіг до школи і сказав, що Богдан загинув. Ми спочатку не повірили, чесно кажучи, тому що, ну знаєте, як: ти тільки бачив людину, і тут така звістка».
«Кожного дня запитував: «Що треба допомогти?»»
«Він був патріотом і нашого навчального закладу, і патріотом України, справжнім. Навіть після закінчення закладу він завжди приходив, кожного дня, запитував: «Що треба допомогти?»», — сказала Регіна Гусак.
У вересні 2026 року навчально-реабілітаційний центр, де навчався Богдан, організував олімпійський урок у пам’ять про нього.
«Це свято ми провели в рамках олімпійських уроків. Змагалися в різних спортивних естафетах наші хлопці та дівчата. Згадували про Богдана, тому що він, як ніхто, був активним учасником оцих всіх наших заходів», — розповіла директорка цього закладу.
Читати ще
Читати ще
У Чернігові попрощалися із Юрієм Гусаком, який пробув у російському полоні понад 3 роки
