За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ігор Сіряченко. Суспільне Чернігів
«Зібрав усі документи, пройшов медичне обстеження і поїхав до навчального центру в Десні. І в Десні на той час, не знаю чому, потрапив я служити до 300-го танкового полку. Навчався на танкіста, механіка-водія. І там я підписав контракт, потім прийшло розпорядження, і я служив у Першій окремій танковій бригаді в Гончарівському».
У Гончарівському чоловік служив з 2015 до 2022 року. Там він одружився, у родини народився син.
Ігор Сіряченко з сином. З особистого архіву Ігоря Сіряченка
Ветеран пригадує: у ніч на 24 лютого 2022 року йому зателефонував командир взводу і сказав прибути до частини. Ігор брав участь в обороні Чернігова. 21 березня зазнав поранення.
«Треба було відвезти рації. Поїхали ми із заступником командира батальйону, він вже, на жаль, покійний. Віддали рації, все віддали, я був за кермом автомобіля. Виїжджали назад і потрапили на групу ДРГ. Нашу машину розстріляли, я зазнав поранення в плече».
Ігор Сіряченко. З особистого архіву Ігоря Сіряченка
Після поранення, каже ветеран, почалася довготривала реабілітація.
«Хотілося б 100% ходити, але вже пройшов великий термін, поранення було 2022 року. З тим, що в мене залишилося, — я радий тому, що в мене є. Бо я знаю хлопців, у яких схожі поранення, в них все набагато гірше. У мене залишилася чутливість, я трохи відчуваю ноги».
«Бджолами почав займатися випадково»
Займатися бджолами родина почала два роки тому.
Ігор Сіряченко на пасіці. Суспільне Чернігів
«Це все сталося випадково. У дружини помер дядько, а в нього стояв один вулик. Вже була зима, і шкода стало мені, що вони пропадуть. Я забрав той вулик, і так з’явилися в нас бджоли».
Ігор каже: на початку цієї справи не всі знайомі вірили, що у нього вийде.
«Багато мені хто казав, що один-два вулики. «Ти не потягнеш — це дуже важко, ти на візку». В принципі, так дивлюсь по собі, що я справляюся, і ще будемо розширювати. Пасіка — воно більше для душі і, можливо, якісь додаткові фінанси, бо все ж таки воно трішечки заробляє. У нас є маленька дитина, як маленька, в другий клас уже пішов син, все ж таки воно трішечки допомога, якось так приємно — відкачаєш, мед трішки продаси і даси дитині на цукерку».
Вся пасіка, за словами ветерана, спеціально облаштована, щоб було зручно пересуватися на кріслі колісному.
«У мене тут все облаштовано, всі вулики стоять по висоті і по ширині, щоб мені було зручно це все обслуговувати самому. Оскільки у мене дружина трішечки боїться бджіл, я обслуговую їх повністю сам. Вона допомагає тільки принести рамки, коли треба щось подати».
Продукція, яку виготовляє Ігор Сіряченко. Суспільне Чернігів
Наразі чоловік уже готує бджіл до зими.
«У цю зиму піде 15 сімей. У нас є ціль зберегти дві бджолородини, бо там чистопородні матки Бакфаст. Хочу займатися саме маткововивідною справою, трішки, може, продавати бджолопакети, відводки, бджолосім’ї. З цим трішки легше працювати».
Про свою пасіку Ігор знімає відео для TikTok.
«Якось воно само прийшло. У мене малий трішечки знімає відео, викладає в YouTube. І почав казати: «Тату, давай! Давай будеш теж викладати».
Скриншот з відео зі сторінки пасічника у TikTok. TikTok-сторінка / igor.siryachenko
На відео чоловік також показує, як самостійно майструє вулики.
«Найперша ідея, яка була, — щоб люди бачили, що візок не є вироком, бо в мене є теж знайомі, які після поранення теж на візку, вони просто нічого не роблять, більш бояться, чи я не знаю. І хочеться показати, що немає нічого неможливого, що візок — не вирок, можна працювати і на візку, і тримати пасіку».
Читати ще
Читати ще
Японські, тайські та італійські: ветеран із Чернігівщини вирощує до 20 сортів кавунів
