ЧЕline вже інформував про відкриття в Менській громаді соціальної пральні задля підтримки соціально незахищених верств населення. За короткий час послуга стала дуже популярною.
Наталія Гончар, директор КУ «Територіальний центр соціального обслуговування» Менської міської ради, розповідає, що ідею створення соціальної пральні підказали самі люди.
«Три роки тому Фонд міжнародної солідарності «Польська допомога» навчав громади Чернігівської області та розповідав про соціальні послуги, які надають у Польщі. Зокрема, як можна в умовах децентралізації покращити надання соціальних послуг у наших громадах.
Тоді ж почали співпрацювати з цим фондом, брали участь у різних тренінгах, навіть до Польщі їздили, нам показували їхню систему соціального захисту, як вони надають соціальні послуги.
А торік у нас з’явилася соціальна пральня. Завдяки всім тренінгам і навчанню ми вивчили, що таке соціальний моніторинг послуг, тож звернулися до людей, яких ми обслуговуємо, провели анкетування й опитування стосовно того, яких послуг бракує і які послуги потрібні людям. Аби це була ініціатива від них, а не нав’язане нами», – у коментарі для ЧЕline зазначила Наталія Гончар.
.
Люди, особливо похилого віку, які обслуговуються у терцентрі, казали, що дуже потребують послуг прання білизни. Бо багато в кого у селах немає централізованого водопостачання, а в Мені не всім пенсіонерам, тим паче самотнім, по кишені купівля пральної машинки. Тому виникла ідея зробити такі пральні, на кшталт тих які були колись. Аби можна туди було прийти та випрати речі.
Раніше соціальні працівники терцентру прали своїм підопічним речі вручну або ж брали білизну собі додому, аби випрати у своїх пральних машинках. Це переважно дрібні речі, але ж прання потребують великі й об’ємні речі, наприклад, ковдра чи верхній одяг.
«На цей час пральня працює на повну потужність. Багато людей користуються послугами, самі приходять або приїжджають із сільської місцевості. Соціальні працівники приносять від наших підопічних великі об’ємні речі.
Там стоять три пральні машинки, одна на 10,5 кг, і дві – по 8,5 кг. І є сушильна машина, щоб одразу можна було висушити білизну.
Дівчата кажуть, що це їм дуже економить час. Адже час, якого раніше потребувало ручне прання, можна витратити з користю на ті самі закупки у магазині, аптеки, більше уваги приділити іншим послугами, які вони надають.
І підопічні наші дуже задавлені, особливо ті, що із сільської місцевості. Бо ковдри та пледи, які не пралися по 4 чи 5 років, у них уже чисті. Вручну люди не могли цього зробити», – розповіла Наталія Гончар.
Якщо самі люди не можуть із села прання довезти, то вони телефонують до територіального центру, де приймають заявки. В центрі є автівка, якою їздять і забирають брудні речі, причому стараються, щоб виїзд був не до однієї людини, а обслуговувати максимальну кількість підопічних.
Примітно також, що деякі люди стають на облік до терцентру задля цієї послуги.
Спілкувалась Ірина Осташко
–
