Стало відомо про підтвердження загибелі коропчанина, захисника України, старшого лейтенанта Олександра Володимировича П’ятенка.
Про це повідомляє Коропська селищна рада.
Рівно рік, від 8 серпня 2025 року, Олександр Володимирович вважався зниклим безвісти. Увесь цей час родина, близькі, друзі, земляки та побратими жили надією на його повернення.
Та, на жаль, стало відомо, що того трагічного дня Олександр П’ятенко загинув під час виконання бойового завдання. Його земний шлях був обірваний ворогом у Серебрянському лісництві Сіверодонецького району Луганської області. Тіло Героя було повернуто під час обміну у квітні 2026 року. До цього часу тривали необхідні процедури з ідентифікації.
Російський ворог забрав життя мужнього воїна, патріота, життєлюба, оптиміста, хороброго командира, надійного друга, людини, яку знали і поважали земляки.
У нього залишилась дружина, двоє синів і брат.
Людина, яка присвятила себе службі
Олександр П’ятенко народився 2 грудня 1968 року в селі Бужанка. Після закінчення Чернігівського радіомеханічного технікуму та строкової військової служби розпочав свій професійний шлях у правоохоронній системі. У 21-річному віці став до служби в міліції.
Приблизно чверть століття Олександр Володимирович присвятив службі в органах внутрішніх справ, пройшовши шлях від патрульного та дільничного інспектора до керівних посад, від сержанта – до полковника. Увесь цей час його професійне життя було пов’язане з Коропським райвідділом міліції.
У 2001 році закінчив Національну академію внутрішніх справ України. У 2002 році обійняв посаду заступника начальника по роботі з персоналом Коропського РВ УМВС.
У 2005 році очолив відділ дільничних інспекторів міліції, а через рік став начальником міліції громадської безпеки. У 2013 році обійняв посаду заступника начальника Коропського РВ УМВС – начальника міліції громадської безпеки.
У 2014 році виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Наступного року був звільнений у запас.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назавжди в строю: сьогодні чернігівському спецпризначенцю Володимиру Настичу мало виповнитися 52 роки
Для Олександра П’ятенка це була не просто професія. Він жив роботою, віддавався службі сповна. Був вимогливим, але водночас людяним керівником, який умів бути справедливим і відповідальним. Його професіоналізм, принциповість та відданість справі пам’ятають колеги.
Та за межами служби він був насамперед чоловіком і батьком.
«У мене там Діма»
Олександр Володимирович був опорою для своєї родини, найпершим порадником для двох синів і надійною підтримкою для дружини Алли.
Він багато читав, постійно цікавився новим, вивчав, аналізував, прагнув розуміти світ і події навколо. Був людиною широких знань і поглядів, патріотом України, небайдужим до її майбутнього.
Дружина пригадує, як ще у 1991 році, після проголошення незалежності України, саме Олександр Володимирович почав вести службову документацію українською мовою у Коропському райвідділі. Для нього це було природним проявом любові до своєї країни.
А 24 лютого 2022 року любов до України привела Олександра П’ятенка на її захист.
«Ти спиш? Вставай – війна», – саме ці слова рано-вранці у перший день повномасштабного вторгнення РФ почула від чоловіка Алла.
У той час на Донбасі вже захищав Україну їхній син.
«У мене там Діма», – збираючись на війну, сказав дружині. Вона хотіла не пустити, але розуміла, що це неможливо.
Перед самим відправленням на фронт він ще встиг попрощатися зі своєю колегою Тетяною Федько, прийшовши на її поховання.
Там, де було найгарячіше
Олександр П’ятенко служив командиром взводу у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони.
Його бойовий шлях пролягав через Сумщину, Харківщину, Покровський та інші найгарячіші напрямки фронту. Із перших боїв наш земляк здобув глибоку повагу побратимів. Мужній, відповідальний, вимогливий до себе й інших, він залишався вірним військовій присязі та своїм людям. Отримував поранення, проте повертався до виконання бойових завдань. Понад усе переживав за своїх побратимів.
До останнього чекали його повернення
8 серпня 2025 року Олександр Володимирович зник безвісти під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві на Луганщині. Відтоді для його родини розпочалося довге очікування. Рідні не втрачали надії на його повернеться. Але тепер стало відомо: того дня мужній захисник загинув, до останнього виконуючи свій обов’язок.
Він віддав життя за Україну – за її свободу, за право своїх дітей і майбутніх поколінь вільно жити на рідній землі.
Для тих, хто прагне підтримати родину полеглого захисника, надаємо банківські реквізити дружини:
5168 7456 3699 8616
П’ятенко Алла, ПриватБанк
–
