27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі. Через Аушвіц, за оцінками науковців, пройшли 1,3 мільйона людей. Понад мільйон із них загинули.
Саме тому Генеральна асамблея ООН Резолюцією № 60/7 від 1 листопада 2005 року запровадила в цей день Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
Під час Другої світової війни шість мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.
Більшість українських євреїв – жертв Голокосту була вбита під час масових розстрілів. Саме тому в Україні символом геноциду євреїв стали не газові камери таборів смерті, а Бабин Яр у Києві. У цьому місці лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 771 єврея. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.
Війна Росії проти України виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.
А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку.
І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження. Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті
