Усі знають, що в інтернеті можна знайти будь-що: спілкування, публікації, відео, поради, причому як потрібні, так і не дуже. З-поміж купи різної інформації чернігівська група «Хочу подарувати» вирізняється позитивом і користю. Тим паче в наш непростий час, коли добрі справи – на вагу золота. Та й екологічна ситуація залишає бажати кращого.
Ідея створити таку групу виникла в Галини Уголєвої, сестри Ярослави Качан, яка нині є адміністратором пабліку «Хочу подарувати».
«Ми з сестрою жили окремо від батьків і, коли одного разу завітали до них у гості, вирішили влаштувати масштабне прибирання. Бо сестра любить, щоб було чисто і все лежало на своїх поличках. Тож познаходили купу різних речей, які і викинути шкода, і не хочеться вже зберігати. Сестра запропонувала: «Давай у Вконтакте створимо групу «Отдам даром» і віддамо, що не потрібно. Так і зробили», – розповіла Ярослава.
Згодом до групи дівчата додали своїх друзів, поступово почали долучатися інші люди. І так вона існувала до заборони соцмережі Вконтакте.
«Після заборони сестра перестала займатися групою, а я продовжила, тепер уже на платформі фейсбук, і перейменувала її на «Хочу подарувати». Бо люди часто писали «віддам даром за шоколадку» або «за фрукти для дитини». А в мене така філософія, що група має бути повністю безкоштовна. Бо якщо за шоколадку, то вже обмін. Хоча раніше і така практика була, але нею почали зловживати. Бо користувачі бачать, що один попросив шоколадку, інший тоді просить кіндер, ще хтось – два кіндери. І потім уже були дописи: «віддам даром за літр олії, 2 кілограми картоплі, 3 кілограми бананів». І почалася просто жесть. Тому я ввела правило, що не можна чогось просити. Але якщо хтось самостійно має бажання віддячити, то це, звісно, не заборонено і вітається», – пояснила адміністратор.
До речі, справу в фейсбук Ярослава Качан вирішила продовжувати, бо філософія групи збігається з її власними переконаннями.
«Я – екоактивістка у минулому. Разом із Сергієм Безбородьком свого часу заснували організацію «Еко Місто». Тож група «Хочу подарувати» є тим інструментом, який дає можливість дбати про екологію. Люди замість того, щоб викидати речі на смітник, надають їм друге життя. Тому що їх забирають інші люди, яким ті речі потрібні. Також мені подобається, що реалізовується гуманістична ціль, коли безкоштовно роблять якісь добрі справи, віддають, діляться добром. І ще є третя, антропологічна, складова – мені до вподоби спостерігати за тим, як люди поводяться. Група – це така міні-держава, і щоб управляти нею, треба створювати правила, які максимально враховували б інтереси учасників, хоча це і нелегко. І взагалі, мені цікаво керувати цією групою. Отримую задоволення від процесу. І правила постійно оновлюються, бо життя вносить свої корективи», – зазначила Ярослава Качан.
Нині група об’єднує більше як 10 тисяч людей, причому це люди, які проявляють активність. На день викладають орієнтовно 50-60 постів. І за місяць друге життя отримують близько 2000-3000 речей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порятунок від коронавірусу: поради імунолога
«Є в нас постійні дописувачі, причому вони змінюються. Наприклад, людина активно віддає якісь речі два роки, а потім зникає. Або починає віддавати значно рідше. Забанені у нас десь 150 людей. За спам, рекламу. Також банимо, якщо людина призначила зустріч і не прийшла по річ. Банимо і за критику речей або автора. Тому що це відлякує людей щось постити, автори починають боятися проявляти активність, думаючи, що з людини почнуть насміхатися.
Пропонувати в групі можна будь-що. Щоправда, було кілька випадків, коли відмовляли у розміщенні постів. Ось нещодавно хотіли віддати порожні пляшки з-під вина. Але я не пропустила. Хоча люди писали, може, для творчості комусь вони потрібні. А взагалі інколи буває, що думаєш, що пропонуєш цілковитий мотлох, а новий господар все одно знаходиться», – повідомила Ярослава.
Радує, що група жива і розвивається.
«Наприклад, є в нас рубрика «Підтримка чернігівського підприємця». Ми безкоштовно постимо рекламу, якщо людина сама щось виробляє або сервіс якийсь надає. Наприклад, рекламу майстрів манікюру або хенд мейд, навіть фабрика «Берегиня» свою рекламу постила. Нам не шкода прорекламувати людей, які сприяють розвитку Чернігівщини», – пояснила адміністратор.
Тримання руки на пульсі групи потребує чимало часу. Тож Ярослава Качан зрозуміла, що самій їй уже важко відстежувати багато постів, коментарів і скарг, на які треба реагувати. Тож собі у поміч вона взяла двох амінів – Ірину Ковтун і Зоріну Приходько. За словами Ярослави, дівчата – молодці, дуже допомагають, за що щиро їм вдячна.
–
Ірина Осташко
