За інформацією: Суспільне Чернігів.
Наталія Нещерет. Суспільне Чернігів
«Де хатка попалась. Якраз вони виставили в інтернет, і вона мені: «Бабусю, збирайся». А я що, зібрала, що могла: труси вкинула в мішок, щоб поштою відправити. А там великою машиною мене привезли і все».
Жінка розповідає: у Хрипівці живе два роки, проте досі не відчуває себе вдома.
«Моє все у Сумській області залишилось. Там уже немає нічого. Нічого вже не дізнаюсь».
Світлана Шаропата — мати п’ятьох дітей. Два роки тому разом із чоловіком та дітьми виїхала з рідного села Мощенка, що за понад 10 кілометрів від російського кордону. Спочатку сім’я винаймала житло у Городні, а цього року отримала у користування будинок від міської ради у Хрипівці. Тут вони мають сплачувати лише за комунальні послуги.
Світлана Шаропата. Суспільне Чернігів
«Я звернулася до міської ради і мені згодом надали цей будинок. У Городні знімали будинок: чотири тисячі платили в місяць за оренду і комунальні послуги. У нас виходило 10-11 тисяч в місяць. Звісно, я працюю, заробляю, ВПО нам дають, але ж самі розумієте. А це будинок у селі, ми ж то звикли у селі проживати, нас це не лякає».
Ремонт у будинку родини Шаропатих. Суспільне Чернігів
Ремонт у будинку вони роблять своїм коштом. Планують заїхати до настання холодів.
«Стараємось, щоб швидше закінчити. На все треба руки, я два дні працюю, два дні вдома. Чоловік кожен день їздить до Мощенки — там робота. Наймаємо людей, самі не можемо — значить люди роблять. Ще треба підключитись до централізованого водопостачання. Тут вода є, свердловина пробита, але вона не питна. І колодязь є, але вода також не питна».
Староста Олександр Ткаченко розповідає: їхнє село наразі користується попитом серед переселенців.
Олександр Ткаченко. Суспільне Чернігів
«Наближеність до міста, тут у нас є газ, централізоване водопостачання. Шкільний автобус і багато учнів. І напряму тут два кілометри до міста, трасою — чотири кілометри. За період війни вже розкуплено 26 будинків у Хрипівці і в сусідньому селі Півнівщина, яке теж до нашого старостату відноситься, там чотири будинки викуплені. Дев’ять будинків купила міська рада. Вона надає жителям, які переселяються з прифронтової території, а інші — за власні кошти».
За словами Олександра Ткаченка, ціни на будинки у Хрипівці після повномасштабного вторгнення виросли вдвічі.
«Які будинки продавалися, от, наприклад, гарний будинок, найбільша ціна — сім тисяч доларів. До війни він був виставлений на продаж: спочатку за чотири тисячі, потім за п’ять тисяч. Але продали за сім тисяч доларів».
Село Хрипівка на Чернігівщині. Суспільне Чернігів
За останні роки населення Хрипівки збільшилось на 30 відсотків. На сьогодні тут зареєстровано 72 переселенці, серед них є і багатодітні сім’ї. Загалом у селі наразі проживають понад 500 людей, каже Олександр Ткаченко.
«Переселенці вони трішки підняли планку і населення в нас збільшилось. Всі заздрять: «О, Хрипівка!» Наш старостат на другому місці після Смичина за кількістю. Є з Херсона багатодітна родина, з Сум, є з Корюківської, Сновської громад. Більше, звичайно, з нашої громади. Хвиля переселенців була — це Сеньківка. Думали, що закінчиться на Сеньківці, але війна, фронт підходить і почались переселенці з Мощенки, Гасичівки, Берилівки».
Зараз у Хрипівці на продаж залишились дві хати, каже староста. Всі інші розкуплені.
«Це останні будинки. Люди померли, спадкоємці оформляють документи. І у сусідньому селі, Півнівщина, теж три будинки дуже скромні, є більш-менш варіанти».
Радник начальника обласної військової адміністрації Андрій Подорван розповідає: два місяці, з 1 липня і до кінця серпня, на Чернігівщині тривала обов’язкова евакуація населення з прикордоння.
Андрій Подорван. Суспільне Чернігів
«Йшлося про 19 населених пунктів у п’яти громадах. За цей час виїхали, за нашими підрахунками, 362 людини і 121 дитина. Великий плюс у тому, що з цих населених пунктів вдалось вивезти абсолютно всіх дітей. За нашими даними, залишається у цих населених пунктах десь 900 людей. Усі вони написали заяви про відмову від обов’язкової евакуації».
Андрій Подорван каже, що люди продовжують виїжджати з прикордоння і сьогодні.
«Кілька людей виїхали за минулий тиждень. На нашу думку, це залежить від того, наскільки там багато обстрілів. Багато хто повертається, щоб подивитись на своє господарство, хтось картоплю копає. Це життєві речі, ми всі це розуміємо. Щодо житла, то ми пропонували тим, кому немає куди поїхати, варіанти проживання у модульних містечках. І, до речі, за останніми цифрами, особливого ажіотажу щодо поселення до модульних містечок не було. Тобто, кілька людей заїжджають, кілька виїжджають».
Читати ще
Читати ще
Відсутність вільних хат і зростання цін: як війна змінює ринок сільської нерухомості на прикордонні Чернігівщини
