За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ольга Солдатова. Суспільне Чернігів
«У нас тут дві бібліотеки було — дитяча і доросла. Школа. І залізниця. Тато й мама працювали, а ми малі до школи ходили».
За її словами, замість старого будинку, який протікав, батько звів новий із вапняку та дерева. Пригадує, поруч з ділянкою росло багато вишень та малини, з яких мати варила варення. Але робити це на подвір’ї було незручно, тому вона просила чоловіка збудувати літню кухню.
«За сімейним столом зібрались і вирішували. Батько запитує: «Будемо мамі будувати кухню?» Ми ж такі раді, кажемо: «Будемо!» Він каже: «Тоді малюйте проєкти». Ми розійшлися, три дні малювали, що кому хочеться. А потім знову збиралися. І, наприклад, Світлана намалювала і каже: «Хочу, щоб були башти». Бо ходила, брала книжку казок у бібліотеці з ілюстраціями. Він каже: «Прийнято, буде з баштами». Але ж основа-то в нього в голові була, проте спершу він хотів нас послухати. І почали будувати».
Будинок Солдатових у Дмитрівці. Суспільне Чернігів
Головною умовою батька було те, щоб будівництвом займалися всі. На це йшло чимало часу, адже треба було налагодити технологію кладки каменю, пригадує пані Ольга.
«Ми так будували, щоб встигнути побудувати перший поверх до морозів. Бо суміш була на воді. Ми до школи мали наносити йому цеглу, розмішати суміш. Це ми робили до школи. А потім приходили зі школи, перевдягалися, обідали і йшли до нього. Ми робили домашнє завдання, вже коли сонце сіло».
Юрій Солдатов у молодості. Фото з особистого архіву родини Солдатових
Жінка додає, в ті роки купити будівельні матеріали було або неможливо, або дуже дорого. Тому батько шукав інші можливості. Зокрема, використовував цеглу, яку на місцевих цегельних заводах викидали як сміття. Також зробив із двох мотоблоків тракторець, щоб було зручніше возити камінь та цеглу.
«ЇЇ трактором вивозили до яру. А ми в тому яру виковирювали його. Батько казав: «Аби тільки одна сторона була рівна». Воно ж і видно, що це перепал — він із дефектом».
Щоб залити бетонне перекриття між першим і другим поверхами літньої кухні, батько залучив майстрів та друзів. Пані Ольга розповідає: це єдиний раз, коли він попросив допомоги сторонніх людей. Потім звели другий поверх, там Юрій Солдатов облаштував кімнату для прийому гостей. Жінка розповідає: тут усе теж робили своїми руками.
Крісла у кімнаті для гостей. Суспільне Чернігів
«Крісла ми робили самі. Бо тут вони ж грали в карти. І треба ж, щоб зручно було весь вечір сидіти. Ми збиралися тут дуже часто, на всі свята. Збиралися великою компанією, і навіть пізніше всі наші шкільні друзі теж збиралися саме в нас».
Будинок Солдатових у Дмитрівці. Суспільне Чернігів
Основну частину замку почали будувати пізніше — у 1987 році. Світлана Солдатова розповідає, це був період переходу до ринкової економіки у Радянському Союзі. Батько розумів, що насувається інфляція. Тому запропонував вкласти заощадження в будівництво, аби не втратити їх. Вирішили реконструювати будинок з вапняку — розширити його та обкласти цеглою. Будівництво тривало до 1992 року. Але, маючи досвід з побудови літньої кухні, кладка виходила набагато краще.
Світлана Солдатова. Суспільне Чернігів
«Я вчилась, на канікули приїжджала. Ольга теж вчилась. Дім ми будували тільки влітку, коли всі з’їжджались. Тут поруч була наша ковальня, і взимку ми виготовляли ліхтарики, парапети, решітки».
Метал для цього також доводилось шукати та перероблювати.
«Вагони возили, наприклад, дошки або колоди. І їх стягували металевими дротами. Коли розвантажували дерево, дроти розбивали і викидали. Ми ходимо — по кущах збираємо, а з нас усі сміються. Бо, уявляєте, бур’ян ось такий. А воно в бур’яні все переплутане», — згадує Ольга Солдатова.
Родинний герб
Своїми руками Юрій Солдатов виготовив і родинний герб, який розташований над гостьовою кімнатою.
«На землі все гарне — під сонцем. Все живе, і квітка росте із землі. Тобто натхнення та життя там, де є земля і сонечко світить завжди. Під нашим гербом він зробив пташку. Фантазія — вона не в клітці сидить, а на волі літає».
Родинний герб. Суспільне Чернігів
Тетяна Солдатова зазначає, що хоча батько закінчив тільки сім класів, він все життя цікавився різними науками, читав багато книжок. Мав на той час гарні знання з архітектури та електрики. Слідкував за політичною ситуацією в країні.
«Він був дуже чесний, завжди казав правду і був справедливий. Не дивився на статус, що хтось міг бути вище, а завжди казав свою думку. І завжди відстоював її. Йому подобалось, що ми виділимось і будемо впізнавані за картинками, що замок Солдатова буде на мапі».
Металеве оздоблення. Суспільне Чернігів
Дім об’єднує всю родину
Кілька разів батьку пропонували продати будинок, але той ніколи не погоджувався, пригадує Ольга Солдатова. Хотів, щоб будинок перейшов у спадок та об’єднував усю родину. Мати Марія померла 2006 року, а батько Юрій — 2013-го. Наразі у будинку постійно живе наймолодша з сестер Світлана. Але за першої нагоди рідні збираються разом.
Доньки Юрія Солдатова. Суспільне Чернігів
«З ким що б не трапилось — є місце, куди можна повернутися. І він завжди намагався, щоб ми тримались разом до купи. Це наша база».
Читати ще
Читати ще
Надувні ведмеді, миші і жаби вітають зі святами: як на прикордонні Чернігівщини завдяки гранту запрацював бізнес
