За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Суспільне Чернігів
Контроль над містом необхідний був для наступу на Київ, а Чернігів у випадку захоплення мав стати для російських військ таким собі логістичним хабом на пів дорозі до столиці. Так про стратегічне значення Чернігова для росіян каже офіцер оперативного командування "Північ" Олександр у першій серії документального фільму "Битва за Чернігів".
"Втримавши Чернігів, ми втримали напрямок блокування Києва з півночі й сходу"
У перший день повномасштабного вторгнення росіяни поспішають просунутися якомога далі. Українським військовим же доводилося підривати деякі мости, аби направити росіян у "потрібне русло".
ми змусили їх зійти з основних доріг, ми змусили їх зайти в поля, вони загрузли повністю в болотах, де ми їх легко діставали", — розповідає командир 1-ї танкової бригади та Герой України Леонід Хода.
Леонід Хода. ФОТО: Суспільне Чернігів
Каже, що за першочерговим планом Збройні Сили України мали тримати оборону на лінії "Ріпки-Городня". Через стрімке просування росіян коригувати його довелося вже у перший день.
"слава Богу, що ми відійшли від нього. як би це не було прикро визнавати, але з такою ордою, ми не готові були воювати з ними в чистому полі, бо нас би просто змели. І ми б втратили і людські, і технічні ресурси. Вони б зайшли в Чернігів дуже легко".
Росіяни давили силою й тому частково довелося віддати свою територію, і вже малими групами завдавати їм шкоди, знекровлюючи їх основні підрозділи.
бомбили Чернігів, але нам потрібно було витягнути їх на себе, розтягнути їхні логістичні ланки, відтягнути трохи. У нас була ціль різати їхні логістичні з'єжнання, підвіз боєприпасів".
"Це війна"
24 лютого зустрічати росіян вже біля Чернігова висунулися підрозділи 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Надвечір того дня, на дорозі на Ріпки, російські підрозділи, які до цього маршем пройшли десятки кілометрів, потрапляють у засідку.
Спочатку у нас були місії з прикриття артилерії, щоб зупинити противника на підступах. Тобто, працювали наші "Гради", а ми забезпечували та прикривали їхні фланги", — розповідає командир відділення Михайло.
За словами командувача обороною Чернігова полковника Дмитра Брижинського, завдяки вдалій роботі артилерії та розвідки їм вдалося стримати наступн на Ріпкинському напрямку.
Дмитро Брижинський. ФОТО: Суспільне Чернігів
Перед цим буквально за тиждень ми проводили демонстраційні дії та висувались на ці рубежі. За Ріпками така болотиста місцевість і механізована рота туди висувалась. Місцевість знали й завдяки цьому, танкова бригада цю навалу стримала".
Про роботу артилерії командир відділення Михайло розповідає так:
"Ми якраз стоїмо на перекурі, боєприпаси заряджаємо і чуємо, як наші реактивні системи вже почали працювати, випускати по повному пакету снарядів. Ми питаємо у "Крєпиша" (Командир механізованої роти Сергій Телушков, який загинув 25 лютого поблизу Рівнопілля, — ред.): "Що це коїться?". Він відповідає: "Це війна".
Командир відділення Михайло. ФОТО: Суспільне Чернігів
Одна за одною 1-ша танкова бригада знищує дві передові колони росіян.
"хня ротно-тактична група їхала посилена танками, на повних парах. Ми тоді відтягнули танки, поставили танкову роту в засаду. А командиру батальйону ми поставили завдання, підпустити та дати команду на роботу артилерії. І ми спочатку почали артилерією, а вже під шумок артилерії, перша їхня колона з фронту була знищена з танку практично повністю", — каже Леонід Хода.
Друга колона пішла тим самим шляхом, а полонені росіяни потім розповідали, що їхні командири казали їм, що розбита російська техніка на трасі є українською.
Спалена російська техніка. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Тим же шляхом пішла їхня друга колона, коли полоненого взяли, того дурня запитали, типу «А чого ви лізли?». Він відповідав: «Нам сказали, що це укропівські танки розбиті». Вони навіть брехали своїм, щоб ті не боялись, і практично в тому ж місці через пару годин ми другу колону знищили", — говорить Хода.
Бій колона на колону
Під час бою на допомогу основним силам вирушив резерв під керівництвом підполковника Артема Лінькова.
" Поступає команда офіцера з "Півночі", і він каже: “Іде колона зі сторони Гомеля, пішов бій і щось там негаразд в наших хлопців, йде провисання по обороні!”Зустрілись дві колони, пройшов зустрічний бій і незрозуміло, хто кого".
Артем Ліньков. ФОТО: Суспільне Чернігів
Спочатку у підпорядкуванні Артема Лінькова було три танки, але дві машини по ходу зламалися і він один доїхав до блокпоста біля повороту на Халявин.
Там хлопці з 1-ї танкової. Кажу, поїхали, треба допомогти хлопцям, щоб хоч когось живого витягнути. Вони кажуть, зараз будуть дві БМП з піхотою, ми тобі їх дамо. Я вирушив на танчику, з двома бехами й ми трьома машинами поїхали".
Як тільки Артем Ліньков з бійцями під’їхав на місце бою, то одразу побачив розбиті колони та підбиті БМП.
"Дивлюсь, стоїть БМП отак на мене дивиться. Я навіднику кажу: “Бачиш БМП? Вогонь”. Він такий: “Що, справді стріляти по БМП?”. Так, справді, це ж не мішень! Він зробив постріл з цього танку, башта злітає.
Російський броньований автомобіль «Тигр». ФОТО: Суспільне Чернігів
біля КАМАЗа валявся мертвий російський солдат. Далі вже почали дивитись техніку. Один Тигр був заведений, робочий, хлопці з піхоти його забрали".
Артем Ліньков з побратимами забрали трофейну БМП-2 розвідки морської піхоти.
"Викотив на дорогу, кажу хлопцю танкісту: “Їдь попереду, бо у тебе є наш прапор”. А в мене ж нічого, тільки кружечки ці російські, бо мене точно завалять свої".
У перший день вторгнення у полон здається розвідувальний взвод 74 мотострілецької бригади Росії.
Допит полоненого заступника командира розвідувального взводу росіян Костянтина Буйнічева 24 лютого:
Біля Чернігова 24 лютого російські війська зупиняють на лінії Великі Осняки-Седнів – це приблизно 25 кілометрів від міста.