Народна мудрість вчить, що весняний день рік годує. Так насправді і є. До того ж, українці – нація працьовита, і нелегка сільська робота для багатьох звична. Ось тільки нинішня весна кардинально відрізняється від попередніх. Усе через війну, яку розв’язала росія проти нашої держави.
Тікаючи з Чернігівщини, ворог залишив по собі безліч «сюрпризів – подарунків» у вигляді замінованих територій, багато сільськогосподарської техніки вкрадено, деякі господарства зруйновані, не всюди є кому сідати за кермо трактора, бо чоловіки пішли до війська, окрім того, зберігається постійна небезпека «прильотів» чи обстрілів із території сусідніх росії чи білорусі.
Але навіть за таких обставин посівна на Чернігівщині триває. Зокрема, поблизу кордону з Білоруссю в селі Дніпровське, попри всі можливі ризики, сіють майбутні врожаї аграрії ТОВ «ДІЛАНА АГРО», директором і агрономом якого є Василь Гарбуз.
За словами пана Василя, чоботи окупантів по селу потопталися. На щастя, переночували вони тут усього одну ніч, об’їхали все село та попрямували далі.
«Поля практично чисті, але були прильоти двох авіабомб. Ці бомби скинули біля наших полів», – у коментарі для ЧЕline зазначив Василь Гарбуз.
Із настанням сприятливих умов на полях, які обробляє господарство, закипіла весняна робота. Ось тільки цьогоріч працюється не так оптимістично, як зазвичай. Бо в нинішніх умовах все нелегко. І аграрії постали перед багатьма викликами.
.
«Дуже тяжко. Пального не дістати, його майже ніде немає. І ціна його при посівній удвічі вища, ніж торік. Минулоріч воно коштувало 22.20 грн за літр, у нинішній же сезон ціна стартувала від 43 гривень за літр. І взагалі другий тиждень пального ніде купити. Хіба що на заправках продають усього по 20 літрів. Всі вагони і цистерни з пальним стоять на кордоні, ще ніяк не довезуть до нас. Думаю, що оптова ціна його буде 60 грн за літр», – вважає Василь Гарбуз.
Аби врожаї були хорошими, потрібні добрива. Але аби роздобути їх, теж доведеться пройти неабиякий квест. До того ж, ціна на добрива, як і на пальне, кусюча. Порівняно з минулим роком, здорожчали на 50%.
«Із добривами проблема, бо нема постачання з Білорусі. Тільки українське залишилося, але ж ціна – від 22 тисяч. На азотні добрива – від 28 тисяч гривень, це селітра аміачна, а карбамід узагалі 34 тисячі гривень», – розповів директор ТОВ «ДІЛАНА АГРО».
Але, попри серйозні виклики, аграрії все одно в полі, як кажуть, викручуються щосили. Адже розуміють значущість селянської праці під час війни. Нині як ніколи країні потрібне продовольство, зокрема хліб і олія.
«Хоч як би важко було, але сіємо. Закупили хімію, засоби захисту рослин, посівний матеріал, трішки пального, добрива. І працюємо. Вночі не сіємо, бо зберігається небезпека, а зранку та до ночі працюємо. Ми ж на кордоні з Білоруссю, то очікувати варто чого завгодно. Звісно, що страшно, боїмося прильотів. Але ж усвідомлюємо, що аграрії мають підтримувати країну», – переконаний Василь Гарбуз.
Про майбутні прибутки аграрії наразі не думають. Кажуть, що нині просто працюють. Бо прорахувати ціни на все, що потрібно, аби виростити врожай, вкрай важко. Ніхто також наперед не знає, якою буде логістична ситуація та як реалізовуватимуть вирощене. Звісно, що оптимізму ніхто не втрачає, але ж і достеменно ніхто не знає, як і що буде далі.
«Планували посіяти трішки кукурудзи. Але ж вона в ціні по 4 500 гривень за тонну. А собівартість посіву на гектар кукурудзи становитиме 20-22 тисячі. Так само, якщо ціна соняшнику до початку війни була 17-19 тисяч гривень за тонну, то нині, мабуть, 13 тисяч за тонну.
Тобто сіємо і не знаємо, що буде далі. Але ж все одно сіяти треба», – сказав він.
Нині господарство вже засіяло 560 гектарів соняшником. Планують ще посіяти 100 гектарів гречки і 100 гектарів проса.
–
Фото Віктора Кошмала
