За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Фейсбук-сторінка Олександра Гули / Фото з архіву сім’ї Дарнопих / Сергій Лаєвський / Кіптівська громада / Ніжинська міська рада / Куликівська громада
У Чернігові 10 серпня попрощалися з чотирма захисниками України: Андрієм Лівенком, Віктором Мазуром, Микитою Сергієнком та Вадимом Дарнопихом. Також провели в останню путь бійців Ігоря Малюгу з Ніжина та Миколу Дмитрука з Куликівської громади, яких два роки вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляють у Кіптівській і Куликівській громадах та у Ніжинській міській раді. Також інформацію Суспільному надали у Чернігівському прикордонному загоні та старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Андрій Петрович Лівенко народився 9 травня 1976 року в селі Дроздівка на Куликівщині.
Андрій Лівенко. Фото надав Сергій Лаєвський
Після закінчення місцевої школи вступив до Київського інституту сухопутних військ на автомобільний факультет.
Згодом був переведений на навчання у військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка», який закінчив у 1998 році, і був направлений у розпорядження командування Північного округу. Далі проходив службу у Гончарівському.
У 2015 році військового перевели в ОК «Північ». Брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині (зокрема, Маріуполь та Часів Яр).
Із 2018 до 2020 року — пенсіонер ЗСУ.
У жовтні 2020 року Андрія Лівенка призначили командиром 162-го батальйону. На цій посаді його і застало повномасштабне вторгнення. Батальйон тоді налічував близько трьох тисяч добровольців.
За оборону Чернігова комбата Лівенка у березні 2022 року нагородили Орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Після цього були бої на інших напрямках: Донецький (Святопокровське, Серебрянка, Білогорівка), північний кордон Чернігівщини, Сумщина, знову Донеччина (Ямпіль, Серебрянське лісництво) і знову Сумщина.
Загинув підполковник Андрій Лівенко 1 серпня 2026 року на Сумщині.
За життя військовий був нагороджений також медалями «За оборону Чернігова» та «Хрест Свободи» від Української Православної Церкви.
Поховали захисника у Чернігові на кладовищі «Яцево».
Віктор Дмитрович Мазур народився 26 листопада 1976 року у Чернігові. Навчався в 11 школі, потім — в Остерському фаховому коледжі будівництва та дизайну.
Віктор Мазур. Кіптівська сільська рада
Проходив строкову військову службу. Згодом навчався у Сумському державному університеті, де здобув вищу освіту за інженерним напрямом.
«До початку повномасштабної війни чоловік працював головним інженером у будівельній сфері. У перший день повномасштабного вторгнення долучився до оборони Чернігова. Після деокупації Чернігівщини продовжив військову службу, виконуючи бойові завдання на найскладніших ділянках фронту. Брав участь у боях, зокрема, в Серебрянському лісі та на Лиманському напрямку», — пишуть про Віктора Мазура у Кіптівській громаді.
Він був заступником командира 1-го батальйону ТрО. Загинув капітан Віктор Мазур 1 серпня, захищаючи Україну на Сумщині.
Поховали захисника у селі Кіпті на місцевому Пузирівському кладовищі. У нього залишилися дружина, донька, батько та сестра.
Микита Олегович Сергієнко народився 5 січня 1998 року у Чернігові. Навчався у Чернігівській школі №3 та у Жавинській школі. Потім здобув професію у Коледжі транспорту та комп’ютерних технологій. Після — закінчив Чернігівський національний технологічний університет.
Микита Сергієнко. Фейсбук-сторінка Олександра Гули
Закінчивши військову кафедру підготовки офіцерів запасу, Микита з 2017 року став на захист України — проходив службу в ДССТ, брав участь в АТО та ООС, а згодом продовжив свій офіцерський шлях: від старшого стрільця до майора.
«У ньому дивовижно поєднувалися офіцерська мужність, міцний внутрішній стержень і захоплення справжнього чоловіка — він неймовірно цінував і любив ножі, бачив в них символ сили, точності та захисту. Та найбільшим і найголовнішим сенсом його життя завжди була родина, маленький син», — згадують про Микиту Сергієнка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Загинув захисник 31 липня 2026 року на Сумщині.
Поховали бійця у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Вадим Миколайович Дарнопих народився 30 жовтня 1980 року у Чернігові. Навчався у 19 школі, здобув професію столяра.
Вадим Дарнопих. Фото з сімейного архіву загиблого
Захоплювався рок-музикою, грав на гітарі та барабанах, був гітаристом гурту «Ода».
Після проходження строкової військової служби чоловік багато років працював в СБУ. А у 2019-му долучився до лав ЗСУ.
«Вадим був людиною праці. Він не любив сидіти без діла, завжди щось майстрував, ремонтував. Його майстерня була місцев, де дерево оживало в його руках. Іншою великою любов’ю була музика. Але понад усе він любив свою родину. Діти були найбільшою його гордістю, щастям і сенсом життя», — згадують про бійця його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Загинув Вадим Дарнопих 3 серпня 2026 року.
Поховали захисника у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Ігор Дмитрович Малюга народився 9 липня 1988 року.
Ігор Малюга. Ніжинська міська рада
Військовий боронив Україну у складі 163-го окремого батальйону територіальної оборони. 7 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Кузьмине на Луганщині, боєць зник безвісти.
Майже два роки його рідні жили очікуванням. Та результати ДНК-експертизи підтвердили, що того дня захисник загинув.
Поховали Ігоря Малюгу у Ніжині.
Микола Олександрович Дмитрук народився 7 червня 2003 року. Після закінчення Салтиково-Дівицької школи навчався у Куликівському професійному аграрному ліцеї.
Микола Дмитрук. Куликівська селищна рада
У грудні 2021 року Микола став на захист України, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Служив матросом десантно-штурмового батальйону морської піхоти.
Із червня 2024 року бійця вважали зниклим безвісти. Лише через понад два роки підтвердили, що Микола Дмитрук загинув 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кринки Херсонської області.
«Особливо боляче усвідомлювати, що Микола так і не встиг обійняти свою маленьку донечку, яка народилася вже після його зникнення», — пишуть у громаді.
Поховали захисника у селі Салтикова Дівиця.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися із захисником України Сергієм Гайдуком, який помер через ускладнення після поранення ноги
