Марія Бондар, доцент кафедри механіки, кандидат педагогічних наук Національного університету біоресурсів і природокористування України, 45 років свого життя присвятила педагогічній діяльності. Звысно, її праця і талант не залишилися непоміченими. І для багатьох поколінь її випускників вона – наставник і друг.
Окрім того, не так давно ім’я Марії Бондар було занесене до «Книги педагогічної слави України» – державного довідково-енциклопедичного видання, що містить біографічні дані й описи творчих здобутків найвидатніших українських освітян і науковців.
«Мені дуже приємно і я горда, що потрапила до цієї книги. Це для мене висока оцінка 45 років моєї праці. Оскільки педагогічна діяльність – це найкраще, що зі мною могло бути. Моя мрія здійснилася», – прокоментувала «ЧЕЛАЙН» Марія Бондар.
Напевне, воно й не дивно, бо Марія Бондар походить із педагогічної династії. Дід був директором школи, батько – викладачем коледжу в Ніжині, Марія Бондар і її чоловік – також педагоги, разом навчалися в одній групі у виші та разом працювали. Педагогічним шляхом пішла і донька Марії Бондар, теж викладач – заступник декана з міжнародних питань.
«Я ані краплі не жалкую, що стала викладачем. Працюю і нині, хоч мені і 67 років. Але ще зі мною уклали контракт до 70 років. І я залюбки спілкуюся зі студентами. Адже дуже люблю свою роботу та дітей. А вони поважають мене.
У мене багато випускників, і результат своєї праці я бачу й нині. До мене звертається багато моїх колишніх студентів, у яких діти вже вступають до університету. І їхні батьки хочуть, щоб діти йшли на навчання до мене. Бо в такому випадку батьки будуть впевнені, що віддають дітей у надійні руки», – зауважила Марія Бондар.
Марія Бондар закінчила з відзнакою сільськогосподарську академію, після чого разом із чоловіком працювала в Ніжині.
«Ми одружилися на четвертому курсі й, отримавши дипломи, поїхали на роботу до Ніжина, бо я з цього міста.
24 роки я пропрацювала в Ніжинському агротехнічному, далі була робота в Києві, де я викладаю інженерні дисципліни», – розповіла Марія Бондар.
.
