За інформацією: Суспільне Чернігів.
Ніна Пришупа збирає чорниці. Суспільне Чернігів
Ніна каже, раніше вона зі своїми дітьми збирала чорниці й возила на продаж до Чернігова. Проте зараз жінка не має змоги цього робити.
"Сполучення залізничного в нас зараз зовсім немає. А маршрутка лише по п'ятницях і неділях. Це дуже погано. І ні ягоди відвезти й продати, ні виїхати кудись в лікарню, теж".
Чорниця. Суспільне Чернігів
"Цьогоріч вона дрібна і мало, але як для себе, то можна назбирати"
Ніна розповідає: цього року чорниця не дуже добре вродила.
"Такі роки є, що вона велика була, гарна. І багато її було. Цьогоріч якась вона дрібна. Не дуже вона велика. Як для себе, можна набрати й законсервувати, заморозити. Вона багато чим корисна: і для травної системи, і для зору".
Ніна Пришупа. Суспільне Чернігів
Ніна каже, зараз вона працює у їхній з чоловіком крамниці в селі, тому багато часу на похід по ягоди не має.
"Якщо я хочу назбирати, в обід в мене є півтори години. За півтори години я можу набрати десь два з половиною чи три літри. Це якщо натраплю на галявину, де вона є".
Жінка ділиться: частіше вона ходить сама, іноді разом зі своїм чоловіком Станіславом.
"За день можна відро набрати. Дуже смачна", — каже Станіслав Пришупа.
"57 років ходжу і збираю — ліс знаю, як свої п'ять пальців"
Станіславу Пришупі 64 роки, він зараз на пенсії: допомагає дружині з крамницею, а також ходить в ліс по гриби. Розповідає: добре знається в грибах й жодного разу не сплутав їстівні з отруйними.
"З семи років я в грибах. Я не переплутаю. Батьки навчили. Ми своїх дітей вчимо. Вже років 57 я ходжу у лісі і збираю. Прожив у лісі, народився тут".
Станіслав Пришупа. Суспільне Чернігів
Гриби чоловік збирає не на продаж, а для себе та своєї родини, проте, знає, тих, хто їх продає.
"Вчора був у Чернігові на базарі. 300 гривень за кілограм. Стакан — 70, 80 гривень. Це для людей заробіток, особливо хто живе в селах. Це їхній дохід".
Станіслав розповідає, що добре орієнтується у цьому лісі.
"Ліс я знаю як свої п'ять пальців. І вдень й вночі. Я пропрацював тут 25 років. Бували ми тут, і кругом".
Лисички. Суспільне Чернігів
Станіслав каже: знає про заборону відвідування лісів, тому ходить лише своїми, перевіреними стежками.
"Ми вже добре знаємо ліс. Тому ми ходимо своїми натоптаними дорогами.
"У білих грибах зовсім не було радіації, а польські, сказали, краще не брати"
Станіслав каже, що зараз гриби у їхньому лісі не мають радіаційного вмісту.
"Радіація у нас в нормі. Наше село розташоване поза зоною. Ліс також. На експорт відправляють і за кордон. В нас щодо цього все добре.
Чоловік пригадує, що після чорнобильської катастрофи особисто відвозив гриби на перевірку, коли працював лісником.
"Возив гриби у лабораторію в Ріпки, у санстанцію. Їх там перевіряли. У білих грибах — зовсім не було радіації. А у польських грибах була. Навіть сказали, що польські гриби краще не брати. Але ж це були роки після Чорнобиля.
Станіслав Пришупа збирає гриби. Суспільне Чернігів
Чоловік переконаний: ліс може прогодувати людину, якщо знати, які гриби та ягоди їстівні, а які отруйні.
"Люди в голодомор виживали за рахунок лісу. Голодомор в 33-ті роки, батьки в лісі всі вижили".Читати ще
Читати ще
13–14 кілограмів за п’ять годин: історія Сергія Дегтяря з Чернігова, який майже 40 років збирає гриби у лісах області
