А до того – був учасником І св. війни, під час якої, у віці 21-23 років отримав всі бойові нагороди до ордена Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою (це — стрічка (перев’яззь), що додавалася до нагороди та носилася через плече або на шиї) та орден Святого Георгія IV ступеня. Штабс-капітан, полковник армії УНР. Мова про Івана Костянтиновича Дубового, уродженця с. Галиця на Ніжинщині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніжинські поліцейські затримали підозрюваного у збуті наркотиків
1918 р. для Івана Дубового був настільки насичений складними подіями, що складно навіть уявити — як все це можна прожити за рік. Так, на поч. 1918 р. доєднався до лав військ УНР та брав участь в обороні Києва, у боях за Житомир, Бердичів, у Київській наступальній операції, Харківському та Кримському походах 1918 р. Очолював Волонтерську сотню, згодом – курінь, пізніше – піший полк ім. Мазепи. У цьому ж році став комендантом Харкова. Наступного, 1919 р., брав участь в обороні Харкова, Полтави, очолив Запорізький корпус, який зміг вивести через Румунію у Галичину. Згодом корпус розширився до бригади, якою командував 26-річний полковник Іван Дубовий. Після поразки армії УНР разом з її частинами певний час знаходився у Польщі, а з 1923 р. емігрував до Франції. У 30-х рр. минулого століття очолював там «Товариство Запорожців» та Союз лицарів Залізного Хреста.
Помер Іван Костянтинович Дубовий у віці 62 років у Франції, де і похований.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами: Димитрій Присяжний «Духовна велич та військова звитяга у боротьбі за незалежну соборну Україну в 1917–1921 роках», oranta.org, wikipedia.org
