«Я – звичайний солдат», – так скромно про себе каже гранатометник Василь, який до великої війни в Україні був інженером.
Василь – із Козельця. Тож із початком повномасштабної війни росії проти України пішов захищати рідну Чернігівщину. Потрапив у підрозділ, що боронив обласний центр.
За освітою чоловік – інженер-технолог, працював в компанії, яка займалася будівництвом водопроводів. Професійної військової підготовки не мав, згадав, лише колись давно проходив 9-денний курс у навчальному центрі «Десна».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оборонці Чернігова: рота Афганця
«Ранок 24 лютого зустрів у Києві і зрозумів, що щось не те. З телебачення почув, що почалася війна. Рішення прийняв на автоматизмі. Останньою маршруткою виїхав до Козельця, щоб там мобілізуватися до Збройних Сил України. Поріг військкомату переступив 25 числа. Через велику кількість людей тільки третім автобусом виїхав до Чернігова», – згадує про перші дні Василь.
«Я – звичайний солдат», – скромно розповідає про себе військовий і пригадує найстрашніші дні війни на Чернігівщині. – «Найбільше мені запам’ятався момент, коли з літака бомбили міст. У той час ми були в Количівці, недалеко від мосту займали позиції спільно з Національною гвардією».
Каже, що їхньому підрозділу дуже пощастило з ротним Афганцем. Завдячуючи йому, вони не мали загиблих.
«Настрій – бойовий. Будемо стояти до кінця, іншого виходу немає», – упевнено говорить воїн.
–
Джерело: ОК «Північ»
