Цьогорічна весна, безперечно, – не така, як раніше. Адже в державі до 24 квітня запроваджено карантин через коронавірус, який дістався і до України. На жаль, є хворі й на Чернігівщині. Та хай би там що, а весна – це традиційний час для роботи в полях і городах. Недарма ж народ і приказку склав, що весняний день рік годує. Бо щоб отримати врожай, посіяти та посадити всі культури треба вчасно.
Через те, що зима видалася теплою і малосніжною, селяни трішки раніше ніж зазвичай починають сіяти буряки та саджати картоплю. Кажуть, земля вже цілком до цього готова, та й вартість оранки подекуди цієї весни нижча. Наприклад, у деяких селах Менського району – 20 гривень за сотку. Хоча торік було 30. Імовірно, через здешевлення пального.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про буряки й інфаркти, або Весна кличе на городи
Тож посадити городи до Великодня встигнуть чимало господарів. Звісно, йдеться про тих, хто живе або вже перебуває в селі. А саджатимуть городів стільки, скільки в кого здоров’я є, щоб обробляти їх.
Зрозуміло, що більшість сільських жителів – пенсіонери. Господарство, тобто корівок і свинок, удома тримають, але вже суттєво менше, ніж раніше. І така ситуація в багатьох районах Чернігівщини.
А загалом клопоти в сільських жителів цієї весняної пори схожі.
«До Великодня готуємося, прибирання відбуваються, лад усюди наводимо. А на саме свято відпочиватимемо. Щоправда, цьогоріч вірусом лякають, то вдома святкуватимемо і нікуди не ходитимемо», – розповідає пані Ольга, жителька села Стольне Менського району.
Найраніше картоплю саджають у Березні
У жителів селища Березна, що на Менщині, весняних клопотів завжди багато. Адже всі знають, що найпершими овочами нового врожаю – молодою картоплею чи редисом – починають на Чернігівщині торгувати саме березенці.
«У нас не лише орють, а й саджають. Уже посаджене в людей плівками накрито на городах. Роботи нема, тож кожен старається заробити, як може. Ранні овочі на продаж вирощують – картоплю й городину. Возять усе з грядок до Чернігова. Це основний заробіток у селищі. Ціна на оранку, думаю, на рівні минулого року», – розповіла місцева жителька Оксана.
У міських пенсіонерів голова обертом
Пенсіонери, які живуть у містах, також не ледарі. Багато хто з них має дачі або порає городи в селах. І ці пенсіонери теж дуже добре розуміють, що кожній справі – свій час. Однак цього року є істотне «але» – карантин, який іще й посилили. Тож рейсові автобуси до сіл і дач не їздять. А людям віком 60+ урядовці взагалі наказали сидіти вдома і носа на вулицю не показувати. Або за крайньої потреби віддалятися від дому не дальше ніж на 2 кілометри. Тож багато пенсіонерів переживають, що їстимуть взимку.
«Насіння потрібного накупила ще до карантину. Десь на 300 гривень. Цибулю-сіянку я завжди купувала на оптовому базарі біля залізничного вокзалу, але нині туди нічим не доїхати. Тож пішла на базар, неподалік якого живу: поблизу ринку «Нива». Але тут вибір не такий хороший, та все одно довелося обирати з того, що є. Два кілограми сіянки коштували двісті гривень. Тепер дуже переживаю, як і чим у село доїхати та як город запорати», – розповідає чернігівка Ганна.
А тим часом Кабінет Міністрів опублікував роз’яснення щодо обмеження на період карантину для людей старших за 60. Бо вони викликали мало не найбільше запитань. Одна з відповідей стосується можливості дістатися пенсіонерам до дач і городів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівські пенсіонери шиють маски вдома та переживають за городи
«Рекомендовано вибрати одне місце ізоляції та не змінювати його до 24 квітня. Однак якщо ви вирішите разово поїхати на дачу приватним авто, бо вибрали саме її місцем ізоляції — ви можете це зробити», – йдеться в роз’ясненні.
Звісно, не в усіх пенсіонерів є така можливість. Проте варто також не забувати, що обмеження запровадили саме через те, що люди старшого віку перебувають у групі ризику. Бо світова практика засвідчує, що смертність від COVID-19 найвища саме серед людей старших за 60.
Та не треба втрачати оптимізму. І в найскрутнішу хвилину не соромитися звертатися по допомогу до найрідніших людей – дітей, племінників чи онуків. А їм натомість варто бути уважнішими до старших і родичів та, за можливості, таки відвезти їх у села, де вони, звісно, продовжать свою самоізоляцію й дотримуватимуться тих же правил, що й у місті: часто митимуть руки, оброблятимуть їх, слідкуватимуть за своїм здоров’ям і залишатимуться вдома. Натомість весна має неодмінно принести радісні звістки!
Ірина Осташко
–
Источник: Челайн
