За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Іванівська громада / Мринська громада / Новгород-Сіверська громада / Сергій Лаєвський
На Чернігівщині 3 вересня попрощалися з чотирма захисниками України: Святославом Пархомчуком, Віктором Свистою, Романом Казорою та Олексієм Ященком. Усіх їх вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляють в Іванівській, Мринській та Новгород-Сіверській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Святослав Васильович Пархомчук народився 8 липня 1983 року в селі Переспа Рожищенського району Волинської області. Там розпочав навчання у місцевій школі. Згодом родина переїхала до Луганської області, у Сватівський район, село Свистунівка, де Святослав закінчив середню школу.
Святослав Пархомчук. Іванівська сільська рада
Після закінчення школи хлопець переїхав до своєї сестри в село Количівка Чернігівського району Чернігівської області.
Навчався в одному Чернігівських профтехучилищ, де здобув професію газозварника.
Потім проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Повернувшись з армії, працював завідувачем складу фірми «Хортиця».
У 2015 році знову став на захист України, брав участь в АТО. Служив у військовому званні молодшого сержанта, обіймав посаду командира бойової машини, командира відділення спеціального призначення.
13 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області, Святослав Пархомчук зник безвісти.
Через понад два роки ДНк-експертиза підтвердила, що того дня військовий загинув.
Відспівали захисника у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у селі Количівка на новому кладовищі.
Віктор Григорович Свиста народився 4 вересня 1982 року в селі Держанівка (нині Носівської громади). З 1986 року проживав з батьками в селі Селище (нині Мринської громади), де закінчив місцеву школу.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Віктор Свиста. Мринська громада
Потім вступив до Київського енергетичного технікуму на навчання за спеціальностю «Монтаж та експлуатація теплоенергетичних устаткувань атомних станцій». Після навчання проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.
Повернувшись з армії, влаштувався робітником на м’ясокомбінат у Києві.
«Любив свою родину, часто приїжджав до батьків у село, допомагав по господарству, рибалив. Вітя мав багато друзів. Був працьовитим, добрим, щирим, товариським, готовим прийти на допомогу», — пишуть про Віктора Свисту у громаді.
У липні 2025 року чоловіка мобілізували.
Навчання проходив в Гончарівському навчальному центрі. Здобув військову спеціальність «старший стрілець-вогнеметник», після чого бійця скерували у 81-шу окрему аеромобільну бригаду на Краматорський напрямок.
«З 10 вересня 2025 року він виконував бойові завдання в гарячих точках біля населеного пункту Серебрянка Донецької області. А 8 листопада 2025 року в результаті штурмових дій противника та тривалого вогневого ураження було здійснено знищення позиції 2 аеромобільної роти, в результаті чого зв’язок з солдатом Свистою було втрачено», — пишуть у громаді.
З того часу Віктора Свистуна вважали зниклим безвісти.
«Під час пошукових операцій у травні 2026 року виявили понівечене тіло українського воїна. Експертиза ДНК підтвердила, що Віктор Свиста загинув 8 листопада 2025 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області», — повідомляють у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у Селищі. У нього залишились батьки, брат і сестра.
На території Мринської громади 3 вересня оголосили Днем жалоби.
Роман Федорович Казора народився 18 липня 1988 року в селі Гірки Новгород-Сіверського району.
Роман Казора. Новгород-Сіверська громада
Навчався у Березнянській школі-інтернаті. Після навчання працював у ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод».
У листопаді 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
З весни 2025-го його вважали зниклим безвісти.
Загинув військовий 7 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Попрощалися та поховали Романа Казору у селі Гірки Новгород-Сіверської громади.
Олексій Миколайович Ященко народився 30 березня 1993 року у Чернігові.
Олексій Ященко. Фото надав Сергій Лаєвський
Навчався у школах №14 та №24. Потім почав працювати на будівництві у Києві. А з 2015 року працював будівельником у Чернігові.
«У лютому 2022-го, не маючи військового досвіду, не вагаючись взяв до рук зброю та став на захист рідного міста. Згодом долучився до лав 115-ї ОМБр (окремої механізованої бригади). Восени 2022 року зазнав тяжкого поранення в Донецькій області біля населеного пункту Опитне. Однак після лікування продовжив службу в 115-й ОМБр, був на гарячих напрямках», — розповідають про Олексія Ященка його рвдні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Загинув Олексій Ященко 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
Військовий був нагороджений почесним нагрудним знаком, «Золотий хрест», а також має медаль «Ветеран війни-учасник бойових дій».
Попрощалися та поховали Олексія Ященка у Чернігові на кладовищі у Ялівщині. У нього залишились дружина, донька та мати.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з військовими Миколою Дубовиком, Іваном Некрячем та Андрієм Красюком
